Актуалізація та розвиток зв'язного мовлення на уроках рідної мови

 Актуалізація та розвиток зв'язного мовлення на уроках рідної мови

  Освіта XXI ст. – це, передусім, освіта для людини. Її стрижень – розвивальна, культурно творча домінанта виховання відповідальної особистості, здорової психічно, фізично і морально, здатної до самоосвіти і саморозвитку, яка вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. Під впливом змін у суспільстві відповідно відбувається і перебудова в освіті, яка проходить через оновлення змісту навчально-виховного процесу. Найбільш ефективним на сучасному етапі є особистісно-орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу. Головний принцип, що лежить в основі розробки особистісно-орієнтованої системи навчання і виховання, полягає у визначенні індивідуальності учня, створенні необхідних умов для його всебічного розвитку, для виявлення активності та творчої обдарованості з урахуванням її можливостей і нахилів. Щоб успішно розв’язати ці проблеми, учителю-словеснику, як і іншим педагогам, необхідно постійно створювати такі умови, які сприятимуть максимальному розкриттю можливостей учня, стимулюватимуть його внутрішні сили до творчого саморозвитку та вдосконалення.

„Завдання школи, - писав В.О. Сухомлинський, - побачити в кожному вихованцеві „живинку”, корінь, що живить його духовні сили, а це значить якомога більше уваги індивідуальній роботі з кожним учнем, повага до думок і почуттів вихованців, коректна допомога в особистісному самовизначенні, цілеспрямована особистісна підготовка до самостійного життя... Безперечно, що розвиток особистості учня – це його рух від незнання до знання, збільшення його фізичних та моральних сил, набуття певного життєвого досвіду, відмирання старих якостей і зародження нових. Відповідно до цього особистісно-орієнтоване навчання визнає самобутність і самоцінність кожного учня, який володіє неповторним суб’єктивним досвідом, спираючись на який, організується й саме навчання. Усе це може реалізуватися через діяльність, яка має не тільки зовнішні атрибути спільності, а й своїм внутрішнім змістом передбачає співпрацю, саморозвиток суб’єктів навчально-виховного процесу, виявлення особистих функцій учителя, вихователя і учня-вихованця.

      Потрібно створити такі умови навчання, які сприяли б найбільш повному розвитку кожної особистості. І над цим питанням я працюю. Пізнавальна активність і самостійність виявляється в потребі й умінні учнів самостійно мислити, орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити питання, задачу і знайти підхід до їх розв’язання, в умінні самостійно аналізувати складні навчальні завдання і виконувати їх без сторонньої допомоги. Основою розвитку пізнавальної діяльності є активний характер навчання. Тільки активна діяльність самого учня є запорукою його успішного розвитку. Саме ця проблема і є однією з найактуальніших на сучасному етапі розвитку школи.

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках

української мови та літератури

      Найвагомішим для розкриття проблеми творчості є визначення творчості як вираження загального через індивідуальне. Ще Горацій визначив мету творчості як "по-своєму сказати загальне". Справді, творчість завжди народжується на межі між особистим і загальним, коли загальні проблеми переплавляються в особистісні проблеми творця, який не повинен бути банальним і не повинен занурюватись у суб'єктивізм. В основі творчості лежить специфічна мотивація. Це може бути емоційна реакція особистості, потреба у самовираженні, необхідність компенсувати якусь недостатність тощо. Така творчість незапланована, рідко піддається регуляції з боку свідомості. Також до творчості можуть спонукати певні нестандартні, інколи "критичні", ситуації.

     Звичайно, творчість неможлива без закріплення і розвитку тих цінностей, які даровані людині при народженні.

     Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. "Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання".

    Можна визначити такі підходи до керівництва творчою діяльністю:

1) оволодіння алгоритмами творчого процесу й побудова відповідних моделей різноманітних творчих рішень;

2) створення найсприятливіших умов для творчості.

   Ураховуючи специфічну природу творчості, учитель свою роботу повинен здійснювати у двох напрямках:

   1. Виявлення і спланований розвиток творчих здібностей.

   У цьому напрямку процес розвитку творчих здібностей учнів здійснюється поетапно. Таких етапів можна виділити три:

а) початковий, на якому здійснюється аналіз уривків класичної літератури (виявити та визначити роль найрізноманітніших художніх засобів);

б) проміжний, на якому пропонуються творчі завдання на основі поданих зразків (дописати, завершити, дібрати тощо);

в) творчий (побудова художнього тексту).

   2. Створення "нестандартних ситуацій" з метою активізації прихованих творчих здібностей, закладених у кожній дитині від народження.

   Відомо, що здібності й нахили до творчості можна розвинути, поставивши учня в певні складні умови, за яких він буде вимушений самостійно щось створити. Такими умовами може бути контрольна робота (навіть учні, які вважали, що не мають творчих здібностей, за 15-20 хвилин під час контрольної роботи творили шедеври, справжні перлини художнього слова). Учитель повинен лише надихнути на творення власних текстів. Тому гаслом роботи в цьому напрямку можуть стати слова К. Ушинського: "Учень - це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити".

   Звичайно, щоб виховати справжню творчу особистість, розвинути потенційні творчі можливості дитини, учителю необхідно оволодіти методами і засобами, які розвивають творчі риси особистості.

Активізація пізнавальної та розумової діяльності учнів на уроках української мови та літератури

      Кожен вчитель має право на вибір рівня активізації, який залежить від наявного часу на вивчення теми, якості підготовки школярів і самого вчителя, змісту матеріалу та розвиваючих і виховних завдань уроку. За достатньої кількості часу можна забезпечити найвищий рівень активізації - дослідницький, який є важливим аспектом навчального процесу. Дослідницька робота спонукає учнів до пошуку цікавої інформації, активно формує вміння й навички, бажання самоосвіти, саморозвитку і самовдосконалення, збуджує інтерес до знань з рідної мови та викликає позитивні емоції від досягнутого.

       Великого значення у навчанні слід надавати проблемності, яка створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних здібностей учнів, прищеплює і розвиває у них навички самостійного набуття знань. Суть проблемного навчання полягає в тому, що перед учнем ставляться завдання, розв'язання яких вимагає від нього не просто запам'ятати суму фактів, а дослідити, розглянути їх у зв'язках з іншими фактами, користуючись при цьому різними способами й прийомами опрацювання матеріалу. Матеріал з української мови та літератури дає змогу під час опрацювання більшості тем створювати проблемні ситуації на різних етапах навчання: під час засвоєння нових знань, систематизації та узагальнення їх, у процесі вироблення вмінь і навичок, застосуванні знань на практиці. Зрозуміло, що при розв'язанні будь-якого проблемного завдання, учень працює самостійно. При чому продуктивно працюватиме лише той, у кого сформовані відповідні уміння і навички самостійної роботи. Самостійну навчальну діяльність, як правило, організовує і скеровує вчитель, але основні зусилля для її здійснення має докладати сам учень. Щоб активізувати пізнавальну й розумову діяльність на уроці, можна, наприклад, запропонувати ряд запитань, на які немає прямої відповіді в підручнику. Так, під час вивчення теми „Складне речення” дев'ятикласникам пропоную розв'язати такі запитання:

-  що спільного і відмінного між складнопідрядним реченням з підрядною означальною частиною і простим реченням з дієприкметниковим зворотом?

-  як відрізнити складнопідрядне речення з займенниково-означальною частиною від складнопідрядного з підрядною з'ясувальною частиною?

-  з-поміж складних речень визначити речення сполучникові та безсполучникові, пояснити розділові знаки та смислові відношення у складних безсполучникових реченнях;

-  яке із запропонованих речень можна замінити складнопідрядним? А яке складносурядним? (учні зроблять висновок, що за характером смислових зв'язків між складними частинами безсполучникові речення поділяються на 2 групи, а  саме: з однорідними і неоднорідними частинами) тощо.

Такі запитання спонукають дітей самостійно міркувати, аналізувати й робити висновки. Знання, таким чином, не даються в готовому виді, а є результатом активної розумової діяльності учнів.

Великі можливості для розвитку пізнавальної активності й самостійності виникають під час повторення, систематизації та узагальнення вивченого. Засобом розвитку пізнавальної активності та самостійності є система пізнавальних завдань. Педагогічною суттю кожного виду завдань є залучення учнів до самостійної пошукової діяльності. Це евристичні й проблемні завдання,  пізнавальні та проблемно – ситуативні вправи, пошукові завдання.

Сучасна методика спонукає учителя якнайбільше приділяти уваги самостійності учнів в опрацюванні навчального матеріалу, а це, у свою чергу, без зацікавленості з боку учнів, без їх інтересу до навчального предмета просто неможливе. Тому я на уроках створюю нестандартність через використання самого навчального матеріалу.

Так ось, при вивченні теми “Правопис слів іншомовного походження”, знаючи, що учні вивчають англійську та французьку мови, кажу, що з ціма мовами, як і з будь – якою іншою, українці знайомі ще з дитинства. Для п’ятикласників таке повідомлення несподіване. Разом із дітьми називаємо слова англійського походження. Продовжую розповідь про інтернаціональну лексику. Кажу, що граматика, географія, політика, музика зрозумілі на всіх європейських мовах. Ставлю запитання: „Чому важливо знати слова іншомовного походження?”

 Наприклад, вивчаючи тему „Якісні та відносні прикметники” ставлю проблемне запитання: коли відносні прикметники будуть якісними?

Проведемо дослідження:  срібна роса

                                             срібна ложка

                                             холодний погляд

                                             холодний вітер

                                             кам’яне  серце

                                             кам’яний будинок

Серед нестандартних уроків, що входять у практику сучасної освіти, є інтегроване заняття-дослідження.

Практика встановила, що результативність навчання пропорційно залежить від застосування методу. Якщо інформаційно-пояснювальний дає лише 5-10%, частково-пошуковий – 30-50%, то дослідницький метод підвищує цей показник до 75-90%. Ось чому для кожного вчителя основним завданням має бути спрямування та заохочення учнів до активного й самостійного дослідження як на уроці, так і в позакласний час.

Під час використання дослідницького методу учні розвивають свою творчу діяльність на всіх етапах роботи, свідомо оволодівають методами наукового пошуку, їх практичним застосуванням, виконують, по можливості, всі або більшість завдань дослідження, порівнюють факти, узагальнюють і роблять висновки, оформляють власні творчі роботи.

         Найчастіше предметом аналізу на такому уроці виступають багатопланові об´єкти, інформація про сутність яких міститься в різних навчальних предметах. Традиційний шлях проведення інтегрованих занять-досліджень: зміст навчального матеріалу + опора на інформацію інших предметів + актуалізація раніше вивченого + міжпредметні зв´язки + використання різних видів мистецтв + єдність і взаємопроникнення матеріалу. Безумовно, такий урок вимагає різних методів, прийомів і форм роботи з теми.

        Як приклад такого нестандартного інтегрованого заняття наведу фрагмент уроку з літератури в 5 класі.(Додаток № 1)

         Робота учнів на такому уроці дає їм змогу не репродуктивно сприймати нове, а спонукає, розвиваючи набуті раніше вміння й навички, самостійно здобувати нові знання, творчо їх опрацьовувати. Це сприятиме становленню вільної, творчо мислячої особистості, такої потрібної сьогодні нашому суспільству.

         Одним із засобів активізації пізнавальної та розумової діяльності, формування інтересу до предмета є систематичне використання міжпредметних зв'язків. У процесі викладання рідної мови та літератури для цього є сприятливі умови. Різноманітні й багатогранні зв'язки з історією, географією, російською мовою і світовою літературою, мистецтвом, музикою, етнографією та іншими науками сприяють збудженню інтересу до навчання, до інших предметів, створюють сприятливі умови для цікавого навчання на уроках мови і літератури. Елементів ефективного використання міжпредметних зв'язків дуже багато: опорні знання з історії необхідні під час вивчення літератури; на уроках розвитку мовлення вже  обов'язковим стало використання картин, ілюстрацій; навчаючи учнів виразно читати художні твори, обов'язково користуємось аудіозаписом і т.д. Вдало застосовані міжпредметні зв'язки розвивають і вдосконалюють творчі здібності учнів, збагачують  словниковий запас і розширюють кругозір.   

Одним із способів підвищення ефективності занять з мови є використання ситуативних завдань, що сприяють розвиткові самостійності й пізнавальної активності учнів у здобуванні знань. Творчий підхід у навчанні передбачає розвиток пізнавальних можливостей учнів, формування їхньої активності. Використання ситуативних завдань спрямоване не тільки на одержання учнями певної суми знань, а й на їхній загальний розумовий розвиток, створення й розв’язання таких завдань на уроці сприяє кращому запам’ятовуванню вивченого, активізує пізнавальну діяльність учня, виробляє навички самоосвіти. Основні види ситуативних завдань такі:

-    дати відповідь на питання, сформульованого щодо певної ситуації;

-          вибрати із запропонованих варіантів правильну розв’язку;

-          самостійно сформулювати проблему (питання) на основі заданої ситуації;

-          розв’язання завдань на основі знань, діагностики й прогнозування поведінки учасників ситуації;

-          пошук або конструювання ситуацій з  використанням літературних джерел чи фактів реальної практики;

-          проаналізувати ситуацію, вдаючись до різноманітних поєднань творчих завдань попередніх типів.

Ситуативні завдання використовуються в навчальному процесі під час засвоєння понять „мовлення”, „мовленнєва ситуація” як тренувальні вправи, що сприяють виробленню мовленнєвих умінь і навичок. Застосування різних за змістом і формою творчих завдань у процесі вивчення фонетики, граматики й правопису сприяє активізації пізнавальної діяльності школяра.

Наприклад, на уроках розвитку зв’язного мовлення я даю такі завдання.

 Завдання 1. Чи носить ваша вулиця, школа чиєсь ім’я? А можливо, вам відомо щось про видатних людей, які народились або жили у вашому місті? Підготуйте матеріал для газети під назвою „ Його ім’я носить наша школа (вулиця)” або „ Він (вона) народився в нашому місті”.

       Таке завдання завжди охоче виконується, оскільки наш навчальний заклад знаходиться на вулиці капітана Остапенка і діти знають про пошукову роботу, яка проводилась учнями та вчителями школи в попередні роки.

       Розвивають творчу активність школярів і вправи ігрового характеру, які привчають швидко оперувати засвоєним матеріалом, збагачують лексичний запас. Так, на підсумковому уроці до теми „Будова слова” можна, наприклад, використати вправи-ігри:

Відгадайте слово, яке я задумала:

1) У  нього корінь такий, як у слова ліки, суфікс – як у слова поштар (лікар).

2) У нього корінь, як у слова закордонний, префікс, як у слова прилетіти, суфікс – як у слова годинник. Що означає це слово? Складіть з ним речення.

Як бачимо, кожна з наведених вправ потребує насамперед активізації набутих знань, розвиває творчу активність учнів, робить їхні знання більш свідомими, стійкими. Досвід показав: використання таких завдань сприяє тому, що уроки української мови стають цікавими, бажаними для учнів.

Активізації розумової діяльності сприяють також тестові завдання з мови і літератури, які може скласти сам учитель або залучити до цього сильніших учнів, доцільним є використання лінгвістичних ігор, мовних загадок, шарад, чайнвордів тощо. Так, під час вивчення теми "Омоніми" можна використати загадки-жарти:

1. Яке місто літає над головою? (Орел).

2. Яку річку можна зрізати ножем? (Прут).

З. Яку державу влітку можна носити на голові? (Панама).

4. 3 якого крана не набереш води ?(З підйомного) і т.д.

А це чайнворд, складений за творчістю Л.І.Глібова. У ньому слід відгадати слова - назви героїв байок Глібова. Остання буква одного слова є першою буквою наступного. Форма побудови чайнворда довільна (знак питання, ланцюжок, коло...).

1. Велике листяне дерево з плодами-жолудями (Дуб).

2. Рослина - бур’ян з колючками (Будяк).

3. Різновид хліба із загорнутими до середини краями і залитого жиром

(Книш).

4. Перелітний птах (Шпак).

5. Дрібна комаха, що болюче жалить (Комар).

6. Прісноводна або морська тварина з клешнями (Рак).

7. Свійська домашня тварина (Кіт).

8. Багаторічна кущова рослина (Троянда).

     Вдало організований на уроці літератури конкурс на кращого читця поезії, наприклад, дає тільки позитивні результати, поглиблює любов та інтерес до рідного слова, вдосконалює декламаторські здібності дітей, розвиває їхні творчі нахили. У кожному класі, як правило, є діти, які пишуть вірші, оповідання, складають казки або загадки. Вміло організована з ними робота приносить відчутні результати.

     Активізують пізнавальну й  розумову діяльність учнів і уроки розвитку  мовлення, які є плановими під час вивчення мови та літератури в усіх класах; уроки позакласного читання, уроки літератури рідного краю.

     Програма з рідної мови орієнтує учителя-словесника на формування мовної особистості учня, що характеризується свідомим ставленням до опанування мови, розвиненим мовленням і мисленням. Відповідно, у першу чергу уроки розвитку  мовлення повинні стимулювати учнів до активної мовленнєвої діяльності, до розвитку їхніх творчих здібностей (Додаток № 2). Та вчитель може сам виявити й розвивати письменницький талант учнів, практикувати вправи на удосконалення творчих умінь школярів, бо більшість дітей уже в ранньому віці пробують самостійно написати свій перший твір (вірш, казку, оповідання тощо). Я вважаю, що це дуже важлива і корисна справа, яку обов’язково необхідно правильно організувати, вчасно підтримати і допомагати «письменнику-початківцю». Цьому сприяють конкурси творчих робіт. Уже в 5 класі намагаюсь виявити учнів, які відчувають «слово», які пробували або продовжують творити, щоб сприяти розвитку творчих здібностей обдарованих дітей. Прикладом такої роботи можуть бути твори таких учнів школи: «Відгук на сучасну дитячу прозу» Сокольнікової В., твір-роздум «Наш земляк в історії міста» Дудіної Є., «Мені та моїй країні 16 років» Ганіна І.

       Позитивно впливають на розвиток творчої письменницької діяльності учнів уроки літератури рідного краю, зустрічі з письменниками, тематичні літературні вечори. У 5-6 класах, аналізуючи художні твори, слід особливу увагу приділяти розвитку відтворюючої уваги, практикувати словесне малювання, ілюстрації учнів, вирішення проблемних питань. Усе це не тільки активізує навчальну діяльність учнів, а й формує в них культуру почуттів і переживань, викликає душевні хвилювання та яскраве бачення навколишнього світу.

          Викладання рідної мови в загальноосвітній школі має сприяти саморозвиткові, самовдосконаленню підсвідомості дітей, її впорядкуванню, а на цій основі формуванню здібностей, а може, й талантів. Не здобування знань основне в навчанні мови (знання, зрештою, забуваються, можуть бути неточними, а то й фальшивими), а активна пізнавальна робота дітей, вироблення в них уміння виділяти й аналізувати явища, помічати в них суттєве, визначальне, робити логічні висновки і таким чином самостійно доходити до істини, правильно орієнтуватися в сучасному світі.         

ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ

( за творами О. Олеся)

Мета: перевірити якість засвоєних учнями знань під час вивчення теми; розвивати навички усного  мовлення, вміння працювати в групах; виховувати шанобливе ставлення до історичного минулого, прагнення осмислено виконувати заповіти наших предків.

Зінтегровано види діяльності: дослідницька робота, зміст предметів, виконання ілюстрацій,історичних портретів, літературно-історична композиція.

Обладнання: підручники, портрети князів та княгині Ольги, ілюстрації, історичні карти, тестові питання та завдання.

Хід уроку

1.      Установчо-мотиваційний етап

Учитель:

Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець,. То виражають вони духовну близькість до землі, своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Промовляючи ці слова, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші пращури?

Відповіді на окремі з цих питань ми можемо дати, адже нещодавно ознайомились з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, уявити картини минувшини. У захоплюючу мандрівку  шляхами історії ми вирушимо на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити розуміння вами прочитаних творів.

2. Оглошення теми і мети уроку.

3. Перевірка знань текстів (тестові завдання)

4. Звітування творчих груп ( клас заздалегідь ділиться на 4 групи – «історики», «географи», «літературознавці» та «мовознавці» )

        1. Перевірка дослідницької діяльності «істориків». Учні називають історичні події, зображені у вивчених  літературних творах.

( Піднесення Царгороду як торговельного центру; утиски іноземних купців; похід Олега на Царгород; щит на воротах Царгорода; знайомство князя Ігоря з майбутньою дружиною; князювання Святополка; захоплення престолу Ярославом; укріплення Києва; зв´язки і спільне співробітництво з іншими державами-сусідами; заповіт дітям і їхнє нехтування ним)

   2. «Літературознавці» подають літературні описи подій, портрети персонажів.

   3. Доповідь «географів».

Учні описують місцевості, природні явища, згадані у вивчених творах; додають відомості про Царгород; визначають за картою великий шлях походу на Царгород, географічні пункти, народи, про які говориться.

        4. Результати досліджень «мовознавців»

Учні пояснюють малознайомі слова, фразеологізми, історизми (байдаки, вози, лицар, кайдани, князь, сагайдак, скоморохи );

емоційно забарвлену лексику (одурить, скривдить, лютий, окаянний, тинятиметься );

пояснюють їх роль у зображенні історичного минулого.

       5. Перевірка теоретичних знань

Пригадати і записати за певний час теоретичні поняття ( сюжет, кульмінація, віршова мова, віршовий ритм )

Учні, що входять до групи «літературознавців», перевіряють знання термінів у своїх однокласників.

       6. Узагальнення, висновки.

Що об´єднує твори О.Олеся, М.Коцюбинського, О.Сенатович?

Кого з героїв маєте за взірець? Чому?

Чи потрібні нам, сучасним людям, знання про історичні події  та постаті?

       7 Оцінювання.

       8. Заключне слово вчителя.

Рідна земля та її народ у променях авторського слова та усної народної творчості відсвічують найвищими людськими чеснотами. Адже самі ми повинні сьогодні своєю працею, розумом з високою національною свідомістю будувати майбутнє України. А для цього треба знати правду про її минуле. О.Довженко сказав: «Народ, який не знає свого минулого, не має майбутнього».

Правила мовленнєвого етикету та аспекти ввічливості (5 клас)

.

Мета: поглибити  знання учнів про етикет; учити правилам мовленнєвої поведінки; сприяти засвоєнню форм мовленнєвого етикету; розвивати вміння

уживати якнайбільше слів увічливості в повсякденному мовленні; виховувати повагу до кодного сказаного слова.

Обладнання: підготовлена до уроку дошка, крейда, таблиці-загадки "Форми мовленнєвого етикету", "Закінчи речення", 3 маркери  й  аркуш паперу.

Тип уроку: урок  розвитку мовлення.

Епіграф:                                                                Слово чемне кожному приємне.

                                                                                 Народна творчість

Хід уроку

I.                   Мотивація навчальної діяльності із використанням технології "Мозковий штурм".

Про що говорить назва салону “Світ ввічливості”?

Що ти придбав би у салоні "Світ ввічливості"?

(учні роблять записи на дошці)

Для чого  нам треба бути ввічливими?

II. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

Отож, сьогодні ми знову говоритимемо про мовленнєвий етикет, тільки докладніше задумаємось ще й над аспектами ввічливості.

Чи погоджуєтесь ви з епіграфом "Слово чемне кожному приємне"?

Після цього уроку ви зможете:

- уживати якнайбільше слів увічливості;

- завжди поважати сказане слово;

- засвоювати форми мовленнєвого етикету;

- задуматись над проявами ввічливості у повсякденному житті.

III. Введення в інформаційне поле.

Салон наш "Світ ввічливості" необхідно поповнити новими словами, правилами.

Увага на дошку!!!         

Словник уроку

 Етикет, мовленнєвий етикет, форми мовленнєвого етикету, аспекти ввічливості.

ІV.Робота в групах

(здійснюється із використанням стратегії "Взаємні питання", таблиць "Форми мовленнєвого етикету", "Закінчи речення" (відповіді-речення на окремих картках для кожної групи)).

Форми мовленнєвого етикету

1. Звертання і привертання уваги. 2. Привітання. 3. Знайомство. 4. Запрошення. 5. Прохання, порада, пропозиція. 6. Згода, відмова на прохання чи запрошення. 7. Згода, відмова на прохання чи запрошення. 8. Вибачення. 9. Скарга. 10. Втіха (розрада). 11. Комплімент. 12. Несхвалення, докір. 13. Поздоровлення й побажання. 14. Вдячність. 15. Прощання. 16. Віншування. 17.Благословення.

Закінчи речення...

1. Конкретність - ... (сухувата і холодна ввічливість) 2. Шанобливість і поштивість - ... (це ввічливість, яка підкреслює повагу до людини). 3. Люб'язність - ...(прагнення бути приємним і корисним). 4. Делікатність - ...(ввічливість у поєднанні з особливою м'якістю і тонким розуміння внутрішнього стану та настрою інших людей.

V. Інтерактивна вправа проводиться із застосуванням технологій "Коло ідей".

Завдання для 3-х груп: вивчаємо, повторюємо, записуємо, добираємо, пропонуємо у салон ввічливості.

1 гр.

Дібрати і записати у словники ввічливості слова, словосполучення до таких різновидів мовленнєвого етикету:

- звертання і привертання уваги;

- знайомства;

- запрошення;

- привітання;

- прохання, поради, пропозиції.

Побудувати діалог на тему: «Як досягти успіхів у житті?», використавши один із фразеологізмів: волосся дибом стає, як рак свисне, зарубати собі на носі,  висловлювання звертання і привертання уваги, знайомства, запрошення, прохання.

2 гр.

Збагатити словами ввічливості такі різновиди мовленнєвого етикету:

а) згоду й незгоду з думкою співрозмовника;

б) вибачення;

в) скаргу;

г) втіху (розраду);

д) комплімент.

Побудувати діалог на тему: "Чому треба бути ввічливим?" (Торкнутись питання етикету спілкування у школі, на вулиці, у громадських місцях, висловлювання, привітання, прощання, звертання, вибачення, прохання).

3 гр.

Збагатити словами ввічливості такі різновиди мовленнєвого етикету:

а) несхвалення, докір;

б) поздоровлення й побажання;

в) вдячність;

г) прощання;

д) віншування;

е) благословення.

Побудувати діалог на тему "Гострий на язик завжди ввічливий і вихований?" (Торкнутись етикету спілкування в гостях, висловлювання поздоровлення, вдячності, прощання, віншування, благословення).

Відбір у салон ввічливості найбільш вдалих порад.

Поради щодо спілкування

1. Посміхайтесь. Посмішка нічого не коштує, але багато дає. 2. Ім'я людини - найсолодший для неї звук будь-якою мовою. 3. Якщо ваша думка хибна, визнайте це швидко й рішуче. 4. Ніколи прямо не вказуйте на чужі помилки. 5. Не чіпляйтеся до співрозмовника. 6. Будьте уважні один до одного. 7. Слово "я" під час спілкування вимовляйте тихо. 8. Не намагайтеся перевиховати свого співрозмовника. 9. Нехай більшу частину часу говорить ваш співрозмовник.

VІ. Підбиття підсумків.

Які найбільш необхідні поради беремо в салон ввічливості? Чому?

Що порадили б ви покупцям у салоні ввічливості? (словники шанобливості та поштивості, люб'язності та делікатності, коректності)

VІІ. Самооцінювання

Написала(в) акуратно, без помилок (0-7 б.)

Допомагала(в) іншим (0-1 б.)

Узагальнювала(в) думки і просувала(в) роботу групи вперед (0-3 б.)

Швидко і вправно працювала з додатковою літературою (0-1 б.)

VIІІ. Домашнє завдання

До порад, які потрапили в салон ввічливості, добрати відповідні прислів'я і приказки.

Побудуйте форми привертання уваги при звертанні.

а)    до знайомих - товариша, учительки, матері, дідуся;

б) до незнайомих - однолітка, лікаря, старого чоловіка, продавця, священика,

Складіть словничок компліментів знайомим і незнайомим людям.